Анна-Марія Крищишин: «Карпати» – мій рідний дім»
(Федерація футболу Львівської області): У це літнє міжсезоння 17-річна голкіперка дівочої збірної України U-19, вихованка львівського футболу, котра захищала кольори львівських «Карпат», новояворівської «Янтарочки», харківського «Житлобуду-2» та спортивного клубу «Вишневе» з Київщини, Анна-Марія Крищишин повернулася до табору «зелено-білих левиць».
Будь-які життєві труднощі вона завжди цілеспрямовано долає з усмішкою, не втрачає життєрадості і залишається на позитиві. Інформаційний центр Федерації футболу Львівської області поспілкувався з талановитою красунею.
– В сезоні-2018/2019 я провела дві гри за одного з флагманів українського жіночого футболу «Житлобуд-2» (Харків). Перед стартом другого кола змагань розірвала контракт із харківським футбольним клубом, аби грати за спортивний клуб «Вишневе» з Першої ліги України. У певний момент я усвідомила, що не розвиваюся в цій команді, тому виявила бажання піти. Серце покликало мене назад у рідні «Карпати», кольори яких захищають люди, котрих люблю і поважаю. Я повернулася додому, де є підтримка мами, де затишно і комфортно. Дівчата дуже тепло мене зустріли.
– Чому ти обрала футбол, який, будьмо відверті, не надто жіночий вид спорту?
– У початкових класах під час футбольних змагань я разом із хлопцями бігала на футбольному полі. Вирізнялася хорошою швидкістю і надійною грою в корпус. Спершу ходила, як то кажуть, копати з пацанами. Потім півроку займалася боротьбою, перед тренуваннями ми грали футбольні матчі.
Ось тоді я зрозуміла, що мені подобається футбол, і вирішила займатися саме цим видом спорту. Була польовим гравцем, але згодом із власної ініціативи перейшла на ворота. Невдовзі, в листопаді 2015-го року я розпочала тренуватися у львівських «Карпатах». На одних зі змагань ми вибороли бронзові медалі, а мене визнали кращим воротарем турніру. Після такого вдалого початку я зрозуміла, що це правильний шлях.
– Сьогодні ти виступаєш за дівочу збірну України U-19, а розпочинала ще з U-15, поступово долаючи вікові групи. Що для тебе означають виступи у складі «синьо-жовтих»?
– Це добряче мотивує, заохочує до наполегливої роботи над собою, щоби з часом опинитися в лавах національної жіночої збірної України з футболу. Я неодноразово бувала на тренувальному зборі воротарів, один із яких нещодавно відбувся в Щасливому Київської області. Тренувалися двічі на день. Інтенсивні різнопланові тренування поєднувалися з цікавими теоретичними заняттями, під час яких нам демонстрували відеофрагменти матчів Чемпіонату світу серед жіночих команд, що проходив улітку цього року у Франції.
Для мене величезна мотивація – разом із найсильнішими голкіперами нашої країни відшліфовувати власну спортивну майстерність під керівництвом досвідчених наставників, зокрема мого тренера Андрія Мойсина, котрий тренує мене у Винниках.
– Я так розумію, ти всерйоз налаштована пов'язати своє життя з футболом?– Мені надзвичайно подобається футбол, тому я хочу стати професіональною футболісткою, грати й отримувати за це гроші. Це робота, яка приносить мені задоволення. Водночас я вступила на факультет туризму Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського. З дитинства люблю географію і подорожувати. Гра за збірну України завжди дає мені можливість побачити світ. Із «синьо-жовтими» вже побувала в Польщі, Литві, скоро відвідаємо і Румунію.
Зараз для мене важливо набратися досвіду, футбольної техніки, стати більш зрілою, аби мене помітили в європейських чемпіонатах. До слова, в дитинстві я склала план, як крок за кроком ставатиму професіональною футболісткою: в яку команду переходитиму, що для цього необхідно зробити. Після переїзду в «Житлобуд-2», де я в юному віці тренувалася пліч-о-пліч зі справжніми професіоналами, стала серйозніше дивитися на такі речі.
– Які в тебе очікування від нових викликів у «Карпатах»?
– На жаль, під час нещодавнього тренувального збору у мене трапився рецидив травми плеча. Тож наразі відновлююся. Днями ми з «Карпатами» їздили в Бердичів на турнір пам'яті Володимира Керносенка, де здобули бронзові нагороди. Під час матчів цих змагань активно підтримувала і давала підказки своїй молодшій колезі з «Карпат» Оксані Загірній. Ми надійно граємо в захисті, але потрібно додати ще в нападі.
Сподіваюся, я відновлюся до старту нового чемпіонату в Першій лізі України. Звісно, прагнемо боротися лише за найвищі вершини на всіх фронтах. Наразі не варто забігати наперед, потрібно добре підготуватися і вдало зіграти перші офіційні поєдинки в новому сезоні. 25-го серпня нас чекає виїзд у Чернівецьку область до «Буковинської надії», а 2-го вересня – домашнє дербі з новояворівською «Янтарочкою».
– На твою думку, що легше: відбивати на воротах м'ячі, чи, умовно кажучи, зварити борщ?
– (не довго роздумуючи, посміхаючись – ред.). Однозначно, для мене легше відбивати м'ячі, адже я вже спец у цій справі.
– Окрім футболу і подорожей, які ще маєш захоплення?
– Ще одна моя маленька мрія – стати журналістом. Мені надзвичайно цікаво вивчати історію жіночого футболу, досліджувати, як живуть футболісти-професіонали. Хочу брати в них інтерв'ю, розпитувати про різні речі. Разом зі своєю подругою та партнеркою по «Карпатах» Оленою Тарасенко ми створили свій Youtube-канал під назвою «Безпантові», де публікуємо веселе відео з футбольного життя «карпатівок», яке самі знімаємо.
Я дуже люблю футболісток львівських «Карпат», які є для мене постійною підтримкою та опорою. Якби не вони, я би не мала таких досягнень у футболі. Такого дружнього колективу, як у Львові, немає ніде.
Анна-Марія Крищишин: «Карпати» – мій рідний дім»
РІЗНЕ: