Анастасія Ілліна: «Граючи за збірну, відчуваю гордість»
Чернігівська область в останні півтора сезону стежить за перемогами «Десни» у Першій лізі чемпіонату України. І за успіхами чоловіків на другий план відійшов жіночий футбол. Проте тут представниці Чернігівщини досягають навіть більших успіхів – одразу два колективи («Легенда-ШВСМ» та «Єдність») грають у Вищій лізі чемпіонату України. Ми зустрілися з гравчинею «Єдності» з Плисок, капітаном збірної України до 17 років Анастасією Ілліною напередодні її 16-річчя та дізналися, як із хіп-хопу можна потрапити до збірної країни, які цілі в чемпіонаті ставить колектив із Плисок та як поєднувати навчання у школі і гру в еліті українського футболу...
З танців – у футбол
– Чому обрали спорт і як у нього потрапили?
– З трьох до 13 років я займалася танцями. Спершу спортивними, потім захопилася хіп-хопом. Але всі ці роки я завжди ходила з братом (він старший за мене, нині йому 19 років) грати у футбол. Брат і навчив мене грати. Мені це подобалося. Були моменти, коли я не йшла на танці, а вирушала на стадіон і там грала. Одного разу просто набивала м’яч на стадіоні, й мене помітила тренерка школи № 35 Тетяна Джуман і запросила на тренування. Спочатку я думала: чи займатися футболом? Усе-таки 10 років віддала танцям і не дуже хотіла це кидати. Але потім я, у складі чернігівського «Спартака», приїхала на перший у своєму житті чемпіонат України й одразу потрапила до збірної. Після цього остаточно залишилася у футболі.
– Де займалися футболом?
– Спочатку – у Богдана і Тетяни Джуманів у школі № 35, потім у нас були обласні змагання й мене помітила Наталія Григорівна Ігнатович і забрала до «Спартака» (нині це «Юність»).
– У серпні ви, у складі збірної, виграли Турнір розвитку УЄФА. Розкажіть, що це були за змагання?
– Турнір розвитку проводиться для того, щоби ми пограли з ровесниками з інших країн, подивилися на свій рівень. Найголовніша мета – набратися досвіду. Ми переграли Литву (3:1) і Молдову (2:0).
– Чому потім свою успішну серію не вдалося продовжити у відборі на Чемпіонат Європи (Україна програла Польщі та Швейцарії, але переграла Фарерські острови. – Авт)?– Можливо, десь ми поступилися у класі. Шанси у нас були. Але, на жаль, до еліт-раунду чемпіонату Європи ми не потрапили. Чесно кажучи, не знаю, чому так вийшло. Прагнутимемо, гратимемо і прогресуватимемо.
– Ви були капітаном збірної України до 17 років. Наскільки це складно та що відчуваєте, коли виводите збірну на гру?
– У першу чергу – гордість. Приємно виводити збірну, представляти свою країну на міжнародному рівні. Але це й відповідальність. Команду перед грою потрібно налаштувати, щоби вона була готова до гри. Перед матчем усі нервують, це страшно, але ми з цим упорувалися, виходили й намагалися боротися.
– Чи допомагало вам те, що головним тренером збірної був чернігівський фахівець Сергій Сапронов?
– Звідки тренер – особливої ролі не відіграє. Головне – знайти взаєморозуміння.
– Наскільки я розумію, наразі вирішується питання з тренером. Хотіли би, щоби збірну вашого віку продовжив тренувати Сергій Сапронов?
– Це було би добре. Сергія Валентиновича я вже знаю, він також знає багатьох футболісток. Думаю, він підібрав би гарну команду.
Мета – збірна України серед дорослих
– Ви граєте за «Єдність» (Плиски). Нашим читачам цей клуб, напевно, більше відомий у чоловічому футболі. Що це за проект – жіноча «Єдність»?
– У сезоні 2016 клуб мав назву «Спартак» (Чернігів). Він виграв Першу лігу чемпіонату України серед жінок. І після цього у нас постало питання: чи гратимемо ми у Вищій лізі? Нам знайшли спонсора. Так ми стали «Єдністю» й переїхали до Плисок.
– Наскільки проект амбітний? Які у вас плани на чемпіонат?– Завдання – зайняти 4-5 місце. Ми намагаємося. Щоправда, поки що у нас 6-те місце, але, сподіваюся, друге коло складеться набагато успішніше.
– Незважаючи на те, що жіночий чемпіонат України вважається передбачуваним, у «Єдності» вже є помітний результат: нічия 2:2 у матчі з чернігівською «Легендою-ШВСМ». За рахунок чого вдалося домогтися цього успіху?
– На жаль, я не брала участі в тому матчі. Була на зборах, ми грали проти збірної Польщі. Але дівчата зібралися, показали свій характер і так зіграли. До цього були товариські гри з «Легендою», де ми теж домагалися нічийного рахунку. Далі буде краще.
– Вам 15 років, ви вже граєте в елітному дивізіоні українського футболу, капітан збірної... Куди рости далі?
– Це не межа. Я хочу поїхати грати за кордон і вчитися там після 11-го класу. Що буде далі – подивимося. Ми можемо планувати, але не знаємо, як складеться життя… Звісно, головна мета – потрапити до національної жіночої збірної.
– Якраз із приводу закордону... Багато гравців жіночої збірної України грають у Росії. Ви поїхали би туди, якби була пропозиція?
– Чесно кажучи, не знаю. Якщо би можна було вибирати, я поїхала б до Іспанії або США. Але це потім... Починати треба з чогось простішого, щоби набратися досвіду і показати себе.
– Ви – гравчиня Вищої ліги чемпіонату України. Займатися жіночим футболом у нашій країні фінансово вигідно?
– Вигідно, як для 15-річної.
Головне – освіта
– Які у вас хобі?– Крім футболу я вчу мови – англійську та польську. Мені це дуже подобається. Дуже хочу вивчити іспанську, але для початку потрібно перші дві мови освоїти. Взагалі, крім футболу я багато вчуся. Від навчання не відходжу, оскільки освіта для мене – головне.
– У вас насичений спортивний графік: ігри в чемпіонаті України, збірної, переїзди, збори, змагання… Як удається це поєднувати з навчанням у школі?
– Справді, це важко. Вчителям не дуже подобається. Але я намагаюся завжди в дорогу брати з собою книги (звісно, не в паперовому, а в електронному вигляді) й читати, щоби потім приїхати і все здати.
– Незабаром не тільки ваш день народження (18 грудня Анастасії виповнилося 16 років. – Авт.), але й день святого Миколая – час для бажань. Які у вас мрії та плани на прийдешній рік?
– Хотілося би зайняти 4-те місце у Вищій лізі, а може, навіть третє. Але «бронза» – це швидше так... плани на майбутнє. Ну і показати себе добре, потрапити до збірної до 19 років і поїхати на відбіркові ігри.
Довідка «Деснянської правди»
Анастасія Ілліна. Учениця ліцею № 15 (Чернігів), центральний захисник ФК «Єдність» (Плиски). 16 років. Місце народження – Чернігів. Зріст – 170 см. Кращий захисник України серед футболісток 2001 року народження (2016 та 2017 років). Улюблене місце у Чернігові – Вал, у світі – Іспанія. Мрія – стати відомою футболісткою. Футбольні кумири – Неймар (ПСЖ, Франція), Серхіо Рамос («Реал», Мадрид, Іспанія).
Розмовляв Сергій Карась
"Деснянська правда"
Фото з архіву
Фото з архіву
Анастасія Ілліна: «Граючи за збірну, відчуваю гордість»
РІЗНЕ: